Носіть дитину на руках

 Якось пішла зі своєю, тоді ще піврічною, донечкою гуляти центром Івано-Франківська. Замість звичного візка посадила дитину у слінг – спеціальний засіб для носіння немовлят (істотно відрізняється від так званих рюкзачків-кенгурушок тим, що має різні положення – лежаче, сидяче попереду, ззаду, збоку. – І. К.). Дитя радісно вовтузилося спочатку у мене на животику, потім на стегні, виспівуючи на всю вулицю. Здивовано озиралися перехожі – слінг явище рідкісне не лише для нашого міста, а й для України загалом. Одні тицяли пальцями, інші просто посміхалися. Жіночка із сусідньої з моїм будинком вулиці навіть поспівчувала: «Давайте я вас підвезу на своїй машині. Вам же важко!». Ще одна літня панянка застерегла: «Дивись, бо дитину загубиш…». Бабуся, побачивши у мене на грудях у пов’язці одягнуту у зелене дитину, запитала, де я купила… капусту. 

         Свою дитину на руках я ношу часто і довго. В результаті відпала потреба ходити до тренажерного залу. За кілька місяців стала ще стрункішою, аніж до вагітності. Чоловік удруге закохався. 

Моя подруга, сину якої уже 5 років, якось сказала: «Вчи-вчи її бути на ручках – потім проблем не оберешся!» Як на мене, дитину до маминих рук і привчати не треба: бути поруч із мамою – це природній фізіологічний стан немовляти. І моя дитина варта цього. Якось довго танцювала з малою на руках. Потім посадила її на диван і пішла на кухню. Ніколи не забуду того погляду – Віта дивилася на мене так благально і приречено, ніби я залишала її назавжди…

         Діти індійців племені гуана від самого народження перебувають поруч з мамою. Матусі носять їх усюди – на прогулянці, прибираючи домівку, готуючи їсти. Дослідження доводять, що серед їхніх діток немає нещасних. Постійно перебуваючи упродовж першого року життя поруч з мамою, чуючи ритм її серця, пульсацію крові, вони переживають найщасливіші хвилини свого життя. І швидше дорослішають та стають самостійними.

         - В Італії на таких пов’язках дітей носять тільки чорні та араби. Ну і циганки, які прив’язують дітей до себе хустками, - констатувала моя матуся, яка довго була за кордоном. – Європейки так діток не носять.

         Європейських діток так не носять. Європейські дітки набагато пізніше дорослішають. Серед європейських діток дуже багато егоїстів. З європейських діток часто виростають інфантильні дорослі, яким у дитинстві забракло «ручного періоду». Його відсутність вони намагаються компенсувати потім, перебуваючи усе життя у залежності від батьків.

Ми звикли залишати своїх дітей на самоті практично з перших днів – у колисках, колясках, манежах. Закидаючи дітей купою іграшок, ми просто відкуповуємося від них, забуваючи, що найкраща іграшка для доньки чи сина – це мама.