Сьогодні отримала чергові 144 грн. 10 коп. на дитину. Запхнула папірці у свій «мененець», як каже моя дворічна доня, і почала думати, куди ж їх витратити – отих 17 (!) доларів, яких мені і моїй дитині повинно вистачити на цілий місяць. Принаймні, у цьому переконані наші «народні», виділяючи на кожну дитинку до 3 років таку величезну суму. У моєму блокнотику – довгий список: зимові чобітки, курточка, шапочка, штанці, светрики, гольфики, колготки, шкарпетки, маєчки, трусики, з яких виростає як на дріжджах. Пів чоловікової зарплати за день – як не бувало.

Держава встановила прожитковий мінімум на дитину до 6 років – 557 грн. Сьогодні, коли Конституцією України гарантовано, що сума соціальної допомоги повинна становити не менше прожиткового мінімуму, матерям за нього доводиться судитися. (Хто не чув про правову колізію 2007 року, коли «Закон про допомогу сім’ям з дітьми» передбачав щомісячну допомогу на дітей у розмірі прожиткового мінімуму, а у Бюджеті затвердили цифру – не менше 130 грн. (але й, фактично, не більше!)? Бо наші так звані нардепи вирішили, що дитині і цього достатньо).

 Грошей на усіх не вистачає

Судові позови матерів до міського та обласного управлінь соціального захисту в Івано-Франківську розглядаються практично щодня. І майже завжди суди лише частково задовольняють позови обдурених та окрадених державою матерів (як правило постановляють перерахувати допомогу на дитину тільки за 2007 рік).

Однак виграти суд першої інстанції – то лише пів кроку до успіху,  переконує мати 2,5-річного Богданчика Дзвенислава Довгуник, яка першою в Івано-Франківську отримала довгоочікувану компенсацію. Найголовніше – пережити апеляцію, яка може тягнутися навіть рік, і отримати на руки виконавчого листа. І навіть це – не гарантія, що гроші таки повернуть. Відомо, що майже 80 % судових постанов в Україні не виконуються…

- На гроші я чекала цілий рік. А коли побачила на своїй карточці півтори тисячі гривень, аж очам не повірила, - ділиться радістю пані Довгуник. – Сума хоч і невелика, але все-таки – підмога. Чесно кажучи, вже навіть не вірилось, що колись таки побачу свої гроші. До адвоката я звернулася ще у вересні минулого року. За послуги заплатила 500 гривень. Суд відбувся у лютому. Потім потяглася апеляція і виконавче провадження…Чула, що вже й за 2008 рік виграють справи, тож, мабуть, буду подавати ще один позов.

У міському управлінні праці та соціального захисту населення виплату компенсацій коментують обережно. Мовляв, не хочемо давати зайву надію жінкам.

- Ми би й хотіли зробити добру справу для матерів, - каже головний бухгалтер УПСЗН Галина ШТИРКАЛО, - але допомога з догляду за дитиною щороку визначається бюджетом. Жодної додаткової копійки понад цю суму ми не отримуємо. У нас є багато судових рішень. Ми всі їх подаємо на апеляцію. Коштів на виплати нема. Їх можуть стягнути лише у примусовому порядку, згідно з виконавчими листами. Справді, цього року на користь чотирьох жінок з нашого управління вже примусово стягнуто 13 402 грн. компенсації. Але кошти ці взяті з тих, що виділені бюджетом на всі види соціальної допомоги.

Допоки пані головний бухгалтер шукала інформацію, скільки грошей цьогоріч виділили саме на допомогу з догляду за дитиною до трьох років, позиція її кардинально змінилася. Галина Штиркало відмовилася продовжувати розмову і давати будь-які коментарі та заперечила попередню інформацію про надходження компенсації франківчанкам.   

Кажуть, судитися – справа невдячна, тим паче з державою. Моя судова тяганина ведеться ще з листопада минулого року – то відповідачі не з’являлися, то суддя… був зайнятий. Знайому харків’янку, донька якої однолітка моєї Вікторії, суддя щедро попередив – мовляв, маємо вказівку згори задовольняти позови лише на 2007 р., на збільшення допомоги на наступні роки і не розраховуйте. Більшість наших місцевих суддів теж дотримуються такої вказівки.

На моє щастя, ще у травні суд задовольнив мій позов і на 2008 рік - вперше в Івано-Франківську, і сподіваюся – не востаннє. Попереду апеляція і довгі місяці очікування… Доти – знову скупих 144 грн…

 І хоча у ситуації, що склалася, управління соцзахисту стало лише заручниками недолугої діяльності наших нардепів, все ж відмовляючи матері у перерахунку допомоги на дитину за 2007-2008 роки, УПСЗН порушує низку законодавчих норм - ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування», ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у редакції 2005 року, рішення Конституційного Суду і найголовніше – Конституцію України.

P.S. Ми з чоловіком хочемо ще й другу дитину. Але не зараз, може, колись, коли можновладці, які ніколи й не пробували вигодувати своє чадо на 144 грн., все ж зрозуміють, що діти – то таки наше і їхнє майбутнє.