Українська сім’я з європейським обличчям

За друге півріччя 2008 року в Україні було зареєстровано 114 тисяч 252 шлюби. За відсотком одружень наша держава стоїть поряд зі Швейцарією, Польщею, Німеччиною та Чехією, посідаючи приблизно 5-е місце серед європейських країн. Водночас на кожні десять шлюбів сьогодні в Україні припадає сім розлучень. У порівнянні з 1990 роком це співвідношення збільшилося на 75%!  І навіть не тому, що ми так інтенсивно розлучаємось, а тому, що з кожним роком все менше одружуємось.  

    На два шлюби – півтора розлучення 

«Коли ти приходиш змучений і голодний, як скотина, з роботи додому, жінка валяється на дивані перед телевізором, попільничка переповнена бичками, стіл вгинається від немитого посуду, в хаті не прибрано і ніц не зварено, а вона каже, що так змучилася за цілий день, і взагалі... У тебе виникає перше бажання - порвати її на куски, як Тузик шматку, але залишки здорового глузду і чоловічої совісті спрямовують тебе на кухню смажити яйця».

Так в Інтернеті охарактеризував своє сімейне життя якийсь невідомий пан (мова оригіналу збережена – ред.). Звичайний чоловік зі звичайної української сім’ї, де здавна звикли вважати, що тільки жінка повинна мити гори брудного посуду, прибирати в хаті, прати білизну, варити їсти, а чоловік - дивитися футбол і читати газети.

Натомість дружина, повернувшись додому, «голодна і змучена, як скотина», береться пояснювати дитині математику чи історію, водночас підбираючи розкидані закутками квартири чоловічі шкарпетки і майки, смажачи картоплю і миючи посуд. Чоловік лежить на дивані перед телевізором з газетою у руках чи розкладає пасьянси за комп’ютером. Він змучений і слухає новини. Вона ладна порвати його, як Тузика…

Він відгороджується банальним: мій тато ніколи не прибирав, не мив посуд, не ходив на базар… 

І навіть такі блага цивілізації, як автоматичні пральні машини, посудомийки, продуктові напівфабрикати, не здатні врятувати ситуації.

Мабуть не знайдеться жодної української родини, не знайомої з подібною ситуацією. За твердженням соціологів, нині кожне п’яте розлучення відбувається саме через побутові чвари.

- Насправді причин сімейних сварок є безліч, - каже Ірина Кравчук з обласного управління сім’ї та молоді. – Це і зрада, і ревнощі, і погані житлові умови, незадовільне матеріальне становище, різне розуміння щодо розподілу домашніх обов’язків, втручання батьків у сімейні стосунки, безвідповідальне ставлення до подружніх обов’язків, хвороби, алкоголізм чи наркоманія, різні підходи щодо виховання дітей. «Не зійшлися характерами», - як правило кажуть розлучені. Але під цією фразою слід розуміти непідготовленість подружжя до сімейних стосунків, небажання відмовитися від своїх звичок та миритися із вадами своєї половинки. Головною ж причиною руйнування сімей нині є занепад моральних цінностей, духовна криза суспільства.

 Статистика свідчить, що вже навіть не кожна друга сім’я розпадається. Таких сьогодні майже три четвертих. З 13,2 млн. українських сімей принаймні четвертина – неповні. Статистика каже, що понад два мільйони з них складається тільки з матері і в таких сім’ях виховується 1,5 мільйона дітей. Найбільше розлучень фіксують у Миколаївській (9,1 розлучень на 10 шлюбів), Кіровоградській (9 розлучень), Полтавській (9), Луганській (8,5), Сумській (8,5), Дніпропетровській (8,2), та Донецькій (8,2) областях. Найміцніші сім’ї традиційно у західному регіоні. На Закарпатті розпадається 37 сімей зі 100, на Львівщині та Рівненщині відповідно 45. Найрозлучуванішими із західних регіонів є Івано-Франківщина, де розпадається рівно половина сімей та Буковина із 63-відсотковим коефіцієнтом розлучень. Ймовірно, причиною цього є велика кількість у цих регіонах заробітчан. А регіональну специфіку шлюбності соціологи пов’язують із культурними традиціями та поширенням церковного обряду вінчання у західних областях. Сімейні психологи твердять, що присягаючи на вірність одне одному перед Богом, молодята відчувають більшу відповідальність за подальшу долю своєї сім’ї. Водночас, якщо процедура розірвання громадянського шлюбу в Україні занадто проста, то отримати церковний розвід можна лише у випадку смерті одного з подружжя, кількалітнього зникнення безвісти, хвороба, про яку не було повідомлено одним із подружжя і яка перешкоджає бути повноцінним сім’янином, та подружня зрада.  

Кожна п’ята дитина в Україні - позашлюбна

Експерти запевняють, що  нині модель української сім`ї наближається до європейської та американської. Насамперед це стосується шлюбного віку, який зростає. Молоді люди не поспішають одружуватись. Середній вік одруження чоловіків становить 30 років, жінок — 27. Для багатьох, особливо молодих, і тих, хто вже встиг «сходити заміж і повернутися», модним стає так званий цивільний шлюб. Майже кожна друга молода людина вважає прийнятним для себе пожити разом до весілля, і кожна п’ята - взагалі не одружуватися.  12% молодих сімейних пар в Україні живуть без реєстрації шлюбу.

Як наслідок вільних стосунків у нашій державі різко зростає кількість позашлюбних народжень і матерів-одиначок. Якщо у 1991 році кількість дітей, народжених поза шлюбом, сягала 12%, то вже минулого року ця цифра сягнула 21,4%, а в Криму – 28%. На Прикарпатті кількість безбатченків сягає 11 відсотків. Основна частка позашлюбних народжень припадає на жінок 20–34 років. Експерти прогнозують, що вже скоро кожна третя дитина в Україні може бути позашлюбною. При цьому лише 32 відсотки українців негативно ставляться до матерів-одиначок. 

Схожі тенденції, що нівелюють інститут сім’ї, притаманні більшості європейських та американських країн. Скажімо, в США у 2005 році на 10 немовлят припадало четверо, народжених поза шлюбом, у Великобританії частка таких дітей сягає 30 %, а в Швеції – 55! Британська дослідницька компанія Acnielsen, провівши опитування в 41-ій країні, дійшла до висновку, що в нинішніх умовах інститут шлюбу проіснує максимум до 2050 року.

Як наслідок руйнування інституту сім’ї маємо страшну демографічну кризу, коли на одну сім’ю в середньому припадає 0,7 дитини. На десятьох жінок народжується лише 11-12 немовлят. Для нормального відтворення населення такий показник має сягати 22. Середня кількість народжень на 1000 українців зменшилася з 13,3 у 1989-му до 10,1 у 2007. І хоча за останні два-три роки народжуваність дещо збільшилася, це занадто мало, аби Україну можна було перестати називати «країною однодітних родин». Скажімо, на Прикарпатті серед сімей з дітьми 53,8% - однодітні, 38% - дводітні, 6,3% з трьома дітьми і лише пів відсотка сімей мають п’ятеро і більше дітей. Схожа психологія панує не лише в країнах з економікою, що розвивається. Навіть у найбільш розвинених державах світу діти нерідко вважаються одним із головних чинників ризику зубожіння. Така ситуація, наприклад, у Німеччині, де тільки13 млн. сімей виховують дітей, більшість із них - однодітні. Понад 9 млн. німецьких пар узагалі не мають дітей.

Науковці визначили, що сім`я з однією дитиною має ризик збідніння у місті — 60 відсотків, а в селі ще більше. Так, рівень бідності сімей без дітей становить приблизно 18,4 відсотка, а багатодітних сімей – 64,6%. Згідно з дослідженнями громадського центру «Еталон», минулого року майже 3% прикарпатських багатодітних сімей мали сукупний місячний дохід до… 300 гривень, 9,8% - від 300 до 500 грн., 67,65% сімей заробляли 500-1000 грн. І лише 4,9% мали дохід від 1500 до 3000 грн. За спостереженнями соціологів, родини з найнижчим рівнем доходів не хочуть вести навіть домашнього господарства. Розраховують вони лише на допомогу держави, родичів та сусідів...

Фахівці підрахували, що за умов нинішнього природного приросту населення України до 2020 року зменшиться удвічі. Тоді, мабуть, доведеться розраховувати на допомогу традиційно багатодітних китайців, котрі віднедавна за кожну другу і подальшу дитину змушені сплачувати великий штраф. В Україні їм за це дадуть гроші.   

Ірина КОПИСТИНСЬКА

До теми

Існує багато чинників, визначених науковцями, що впливають на тривалість пожружнього життя.

Наприклад, пара, яка орендує житло, має ризик розлучення на 45% більший, від тих, у кого є власна квартира. Зрада одного з подружжя, що стала відомою, значно підвищує цю ймовірність. Якщо жінка зайнята професійною діяльністю і рівень її освіти вищий, ніж у чоловіка, то ризик також зростає. Якщо подружжя має спільну дитину або до весілля більше ніж півроку проживали разом, то ризик знижується.

Якщо наречений і наречена живуть у великому місті, не дотримуються ніякої релігії й одружилися у віці до 21 року, то їхній шлюб потрапляє в «зону підвищеного ризику». Чим старша пара, що йде до вівтаря, тим позитивніший прогноз. Кожний спільно прожитий рік знижує ймовірність розлучення для чоловіків на 2%, а для жінки на 7%.

Ймовірність розлучення підвищується тоді, коли подружжя з презирством розмовляє одне з одним, провокує або деструктивно критикує одне одного. Нові дослідження показують, наскільки важлива комунікативна динаміка. Якщо один із партнерів говорить дуже багато, а інший — мало, знижується задоволення від шлюбу. Співвідношення похвали й критики також впливає на життєстійкість шлюбу. Шлюби особливо міцні тодi, коли похвала й критика перебувають у співвідношенні 5:1. Особливо важливо, щоб цей принцип дотримувався чоловіком.

Учені виділили ще три чинники, що особливо впливають на шлюб: віра в те, що в стосунків є майбутнє, сприйняття щоденних стресів і схожість партнерів. Так званий цейтнот і щоденний стрес підвищують ризик розлучення. До розлучення більш схильні ті подружні пари, де в партнерів різні уявлення про мораль і про відведені кожному з подружжя ролі.

Деякі випадки підвищеної ймовірності розлучення передаються із покоління в покоління. Якщо в сім’ї нареченого й нареченої батьки були розлучені, то й шлюбам їхніх дітей може загрожувати крах.

Серйозно підвищує ризик розлучення шлюбний договір. А ще кажуть, що шлюби тримаються довше, якщо на весіллі присутньо більше гостей. Можливо, тому, що пара через великий натовп гостей відчуває себе зобов’язаною якомога довше бути вірною даному слову.